До найбільш розповсюджених інфекцій, що передаються переважно статевим шляхом (ІПСШ), відноситься ВІЛ/СНІД, венеричні хвороби (сифіліс, гонорея, м’який шанкр), хламідіоз, мікоплазмоз, уреаплазмоз, трихомоноз, урогенітальний кандидоз, контагіозний молюсок, генітальний герпес, гепатит В, С, гострокінцеві кондиломи, лобковий педикульоз, корости тощо.

Шляхи зараження ІПСШ:

• внаслідок незахищених сексуальних контактів (вагінальний, анальний та оральний секс);
• при звичайному тілесному контакту, через мікропошкодження шкіри і навіть побутові предмети можуть передаватися деякі ІПСШ;
• під час переливання крові та пересадки тканин можуть передаватися ВІЛ, збудник сифілісу, гепатиту В,С;
• від матері до дитини під час вагітності та пологів можуть передаватися сифіліс, хламідіоз, гонорея, трихомоноз, мікоплазмози, гепатит В, ВІЛ, папіломавірус, вірус герпесу.

Основні ознаки ІПСШ:

• незвичайні виділення зі статевого члена, піхви (часто незначні, інколи ж малопомітні);
• часте хворобливе сечовипускання, печіння, дискомфорт при сечовипусканні;
• болі в животі, в паху, підвищення температури тіла;
• почервоніння, ерозії чи виразки у сфері статевих органів, заднього проходу;
• свербіння, печіння в області статевих органів;
• збільшення лімфатичних вузлів у паху;
• біль під час статевого акту;
• поява висипки, виразки, пухирців та новоутворень на ділянці статевих органів.

При багатьох ІПСШ ранні прояви хвороби могуть бути малопомітними або зовсім відсутніми. Тому більшість людей не звертають на них уваги, поки не з’являться серйозні симптоми, а отже, і серйозні наслідки.

Наслідки занедбаних захворювань:

• розвиток запальних процесів статевих органів як у чоловіків, так і у жінок, здатних викликати порушення сексуальної функції (зокрема імпотенцію);
• безпліддя, яке розвивається у 20-40% чоловіків та 55-81% жінок з невилікованими ІПСШ;
• серйозні ускладнення під час вагітності, викидні, мертвонародження, народження хворих дітей;
• позаматкова вагітність;
• підвищений ризик появи раку шийки матки;
• хронічний (постійний) біль у статевих органах;
• підвищений ризик зараження ВІЛ/СНІДом та вірусним гепатитом В, С.

Важливо! Більшість інфекцій, що передаються переважно статевим шляхом (сифіліс, гонорея, хламідіоз, мікоплазмоз, уреаплазмоз та трихомоноз), виліковні, якщо вчасно звернутися до лікаря-дерматовенеролога.

Діагностику та лікування ІПСШ необхідно проводити ще до появи ускладнень. Важливо обстежити та пролікувати всіх своїх статевих партнерів для запобігання подальшого поширення інфекції та повторного зараження.

Коли треба проводити обстеження на ІПСШ?

1. При зміні статевого партнеру;
2. Після згвалтування;
3. Якщо ви або ваш статевий партнер раніше хворіли на ІПСШ;
4. При неправильному використанні презервативів (якщо ви використовували презерватив в стані алкогольного сп’яніння, якщо його невчасно одягнули, або пошкодили його, або він сповз);
5. Якщо ви або ваш партнер вживає ін’єкційні наркотики;
6. При звертанні до несертифікованого тату-майстра та майстра-маникюру (ризик зараження гепатитами та ВІЛ);
7. Після термінового переливання крові (ризик зараження сифілісом, гепатитами та ВІЛ).

Яке обстеження треба проходити?

1. Аналіз на трихомонаду, хламідію, гонорею, мікоплазму та уреаплазму;
2. Аналіз крові (методом ІФА) на сифіліс, ВІЛ-інфекцію, гепатити В, С;
3. Аналіз на вірус папіломи людини — треба проводити разом із цитологічним дослідженням або РАР-тестом (як профілактика раку шийки матки) мінімум 1 раз на 3 роки;
4. Обстеження на вірус герпесу не треба проходити, тому що лікують його тільки при наявності проявів у вигляді висипань;
5. Якщо не було початку статевого життя — необхідно перевіритись тільки на ВІЛ та гепатити В, С.

Як часто треба звертатись до лікаря-дерматовенеролога?
Оптимально — 1 раз на рік. Якщо була одна з перелічених ситуацій, або з’явилися симптоми ІПСШ — то звернутись до лікаря треба позапланово.

Важливо не обстежуватись самостійно в комерційних лабораторіях, а своєчасно звертатись до лікаря-дерматовенеролога для призначення повного комплексного обстеження підібраного в залежності від вашої ситуації. Адекватно підібрана програма обстеження є запорукою успіху терапії.